Експерт назвав п’ять ризиків інвестицій в енергетичний проєкт ENCRAFT Ігоря Мазепи

Про це пише ексредактор «Економічної правди» Сергій Лямець у аналізі інвестиційної пропозиції ENCRAFT.

ENCRAFT розвиває розподілену енергетику в Україні. Перша черга — вісім газопоршневих установок потужністю 18,4 МВт, в які інвестували близько €15 млн. До кінця 2026 року компанія планує збудувати системи накопичення енергії на 60 МВт і 240 МВт·год і нещодавно запросила до співфінансування приватних інвесторів. За словами Мазепи, до енергетичних проєктів Concorde вже долучилися понад 50 інвесторів із вкладеннями від $100 тис. до €20 млн.

«Чи не пропонує Мазепа своїм клієнтам узяти на себе надмірні ризики? Якщо так, то обіцянка високої дохідності… має сигналізувати про небезпеку», — пише Лямець.

Ліквідність і валюта. За оцінкою автора, кошти можуть перебувати у фондах КУА «Конкорд Інвест» близько десяти років, а достроковий вихід — означати втрату частини капіталу. Крім того, ENCRAFT заробляє у гривні, а дохідність обіцяє у валюті, тож девальвація та валютні обмеження можуть суттєво її зменшити.

Державні виплати. Модель ENCRAFT, на думку Лямця, залежить від довгострокових контрактів із фіксацією вартості в євро, отриманих на аукціонах «Укренерго» за керівництва Володимира Кудрицького. Автор порівнює цей механізм із «зеленим тарифом» і вважає, що він створює навантаження на «Енергоатом» і бізнес-споживачів. Після війни держава може переглянути умови або скасувати валютну прив’язку, а сам механізм — стати предметом розслідувань. «За такого розвитку подій про 16% річних у валюті вони можуть забути», — зазначає автор.

Особисті ризики Мазепи. Лямець пише, що бізнесмен «цілком здатен затримувати повернення грошей або й узагалі їх не повертати». За даними джерел журналіста, Мазепа надав особисту гарантію за зобов’язаннями канадської Concorde Solutions LP перед BVI-компанією SIFUM, яку автор пов’язує з Петром Авеном і Михайлом Фрідманом, а згодом відмовився платити. Кредитор, за інформацією Лямця, має намір звернутися до англійського суду, який може арештувати нерухомість і бізнеси Мазепи на час процесу — що, як наголошує автор, не означатиме визнання його вини.

Лямець нагадує й інші епізоди з бізнесової історії Мазепи. У 2016 році Concorde Bermuda Ltd уклала угоду з SEC і виплатила $4,2 млн у справі про торгівлю акціями на основі викрадених прес-релізів, без визнання чи заперечення звинувачень. У 2015 році Concorde Capital став співінвестором форекс-платформи PrivateFX, яка згодом не розрахувалася з клієнтами. Мазепа стверджував, що мав у ній до 10% і не контролював компанію. У 2018 році НБУ скасував реєстрацію платіжної системи TYME, співвласником якої був Мазепа, через інформацію СБУ про співпрацю з російською системою.

Найсерйознішим епізодом автор називає затримання Мазепи у січні 2024 року у справі ДБР про заволодіння сімома гектарами на захисній дамбі Київської ГЕС. Згодом ухвалили так званий «закон Мазепи», проте, як зауважує Лямець, амністія не поширюється на землі критичної інфраструктури, тож у разі відновлення слідства виникне інвестиційний ризик.

Радники й співінвестори. Радником ENCRAFT автор називає колишнього голову «Нафтогазу» Андрія Коболєва, фігуранта справи про премії за Стокгольмський арбітраж. За словами Лямця, першу чергу проєкту Мазепа, схоже, фінансував за гроші власника Favbet Андрія Матюхи. Автор також згадує публікації в Telegram, що пов’язують Мазепу з засновником Roosh Сергієм Токаревим та гральними проєктами Cosmolot і Vulkan, і називає гральний бізнес в Україні «пороховою бочкою».

Головний висновок Лямця: оцінювати треба не репутацію власника, а конкретну юридичну та фінансову конструкцію — умови вкладення, структуру фонду й можливість повернення коштів. Інакше, попереджає він, за яскравою рекламою може виявитися черговий «Еліта-Центр».