Задню включали на 100 км/год, а капот разом із запаскою йшов до салону: за що "Таврію" називали труною на колесах.

Чимало українців свого часу вважали «Таврію» вкрай небезпечним автомобілем.

Капот-вбивця

Ще на машинах перших випусках було виявлено цю проблему, адже при сильних ударах капот частенько потрапляв у салон. На честь інженерів ЗАЗу, проблему повністю ігнорувати не стали. У конструкцію капота внесли зміни. Тепер були обладнані спеціальні гаки, які при аварії мали входити в вуха на капоті. Результатом мало стати таке: капот фіксувався за рахунок цих вушок, і складався «будиночком».

Але насправді все було трохи інакше. Силові елементи кріпилися до кузова точковим зварюванням і часто не витримували навантажень у разі ДТП. Кронштейн, або кронштейни, часто просто зривало. У результаті капот безперешкодно все ж таки потрапляв у салон.

Крім того, не найнадійнішим був і замок капота. Він, теоретично, повинен був теж утримувати капот при ДТП, і разом із фіксаторами сприяти його «складання». Але, як бачимо, в даному випадку це не дуже допомогло.

Колесо-проказник

У конструкції автомобіля було ще одне більш ніж дивне рішення. Запасне колесо було не в багажнику або під днищем, а під капотом. Подібне ж компонувальне рішення застосовувалося в ті роки і на деяких інших машинах, наприклад, на «Ниві» або «Оку». Тож у випадку із запорізьким автомобілем це не було чимось оригінальним.

Багато водіїв побоювалися колеса, яке могло також зірватися з кріплень та полетіти всередину салону. Насправді колесо безпосередньо в салон не потрапляло, зате працювало як таран. Накачана «запаска» зі 100% ймовірністю проламувала моторний щит і призводила до деформації керма.

Кермо якраз і несло головну небезпеку. Він, як правило, не вирізнявся стабільністю. Він міг зміститися і потрапити у місце між водієм та пасажиром. Або ж ударити і пасажира, таке теж бувало.

Багато автолюбителів, яким довелося їздити на «Тавріях», переміщали колесо з-під капота назад у багажне відділення. Кріпили його там по-різному, але переважно на болт.

Був ще один корисний лайфхак. «Запаску» ніколи не тримали у накачаному стані. Коли колесо не було в накачаному стані, навіть якщо його зривало з місця під капотом, воно все ж таки не володіло такою руйнівною силою.

П'ята передача

У «Таврії», як відомо, перемикання передач дещо відрізняється від стандартного. П'ята передача тут включається назад, що досить незручно водіям, які раніше не мали досвіду водіння цієї машини. Чому конструктори пішли на таке рішення?

Все дуже просто. На момент створення автомобіля п'ятиступінчастих коробок передач у СРСР ще не робили. Для «Таврії» її вирішували зробити, оскільки машина мала вийти динамічною і жвавою. Досвіду у конструкторів особливо не було, до того ж про логіку перемикання передач ніхто не думав. Тому й вийшла 5-та передача назад, а не вперед. Це не помилка конструкторів і не злий намір інженерів, а просто особливість виробництва.

Що цікаво, КПП куди більш відомої та популярної ВАЗівської «вісімки» спочатку була чотириступінчастою, і лише потім на ВАЗі зробили 5-ступінчасту коробку. А робили її навіть за запорізьким зразком, який відправили до Тольятті на вивчення та ознайомлення.

Згодом, вже в роки незалежності було поставлено завдання переробити КПП «Таврії» та поміняти передачі місцями. Завдання виконали, але у виробництві нова КПП мала стати дорожчою, а в роки економічної кризи це було неприпустимо. Так і залишилася коробка передач незмінною до закінчення виробництва автомобілів цього сімейства.

Читайте також:

Хитра

собака показала, як приймає безкоштовний душ на автомийці, поки люди цього не бачать. Відео

Київстар порадував скасуванням комісії: за що тепер не братимуть гроші