Пенсіонери-мільйонери та перукарі-інвестори: хто насправді купує квартири у Мхітаряна

ЖК Taryan Towers, який девелопер Артур Мхітарян позиціонує як вершину архітектурної думки, дедалі частіше фігурує у розслідуваннях як ідеальний майданчик для «відбілювання» капіталів.

Журналісти-розслідувачі BlackBox OSINT та StopCor виявили десятки випадків, коли власниками нерухомості вартістю в десятки мільйонів гривень стають пенсіонери, рядові працівники аптек та водії. Хто стоїть за цими номіналами та як працює механізм, що дозволяє приховувати справжніх бенефіціарів елітного житла — читайте у нашому матеріалі.

Географія номіналів: від пенсіонерок до перукарів

Типова угода в Taryan Towers виглядає як парадокс: людина з нульовими або мінімальними офіційними доходами раптом купує об'єкт вартістю від 300 000 до 1 500 000 доларів.

Ось лише кілька найяскравіших прикладів:

• Тетяна Кіча: 68-річна пенсіонерка та колишня помічниця голови Нацбанку Андрія Пишного. Вона придбала квартиру площею 82 м² за ціною близько 600 тисяч доларів саме після того, як її син, адвокат Андрій Кіча, став фігурантом справи про «найбільший хабар в історії НАБУ» ($6 млн).
• Лариса Надєєнна: звичайна перукарка з Дніпра, яка якимось дивом зуміла придбати відразу чотири квартири загальною вартістю понад 1,15 млн доларів.
• Руслан Аверін: уродженець Жовтих Вод, який задекларував нерухомості на 2,5 млн доларів, хоча його бізнес почав проявляти активність вже після цих масштабних інвестицій.
• Світлана Губар: пенсіонерка з Добропілля, на яку була переоформлена квартира відомого криптоблогера Андрія Трушковського за 600 тисяч доларів.

Як працює механізм легалізації

Вибір саме цього ЖК не є випадковим. Велика вартість кожного квадратного метра дозволяє «запакувати» гігантські суми готівки в один компактний актив. Схема зазвичай складається з трьох етапів:

1. Захід капіталу: кошти незрозумілого походження (часто отримані через корупцію або криптовалютні операції) інвестуються в первинний ринок.
2. Ширмування: об'єкт оформлюється на номінала — родича, пенсіонера або підставну особу з чистою біографією, але без грошей.
3. Очищення: через ланцюжок договорів дарування або перепродажів всередині закритого кола осіб зв'язок із початковим джерелом коштів розмивається.

Фінмоніторинг: де запобіжники?

Згідно із законодавством 2026 року, нотаріуси та ріелтори зобов'язані перевіряти походження коштів при угодах понад 400 тисяч гривень. Однак у випадку з Taryan Towers цей фільтр часто не спрацьовує. Угоди проходять через обмежене коло «своїх» нотаріусів, а перевірка джерел доходів часто перетворюється на формальність. Використання ФОПів-пустушок та збиткових компаній як «оболонок» для транзакцій дозволяє створювати видимість легальності.

Taryan Towers сьогодні — це не просто житло для еліти, а дзеркало української тіньової економіки. Поки держава намагається контролювати кожну копійку на картках пересічних громадян, у вежах Мхітаряна безперешкодно легалізуються мільйони. Питання про те, чому контролюючі органи не помічають аномальних статків пенсіонерів-інвесторів, залишається відкритим, перетворюючи елітну забудову на символ безкарності.