Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 10 липня 2025 року визнав рішення української влади незаконним і постановив виплатити Томенку компенсацію. Це не просто перемога однієї людини, а важливий сигнал для всієї політичної системи України про неприпустимість маніпуляцій з виборчим правом. Дізнайтеся, які аргументи ЄСПЛ стали вирішальними та скільки доведеться заплатити державі!
Перемога у Страсбурзі: ЄСПЛ поставив крапку у справі Томенка
10 липня 2025 року стало історичним днем для української політики. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі "Томенко проти України", і вердикт був одноголосним: "мало місце ПОРУШЕННЯ статті 3 Протоколу 1 до Конвенції". Ця стаття, відома як "Право на вільні вибори", є однією з фундаментальних гарантій демократії.
Це рішення стало знаковою перемогою для Миколи Томенка, який майже десять років тому, у березні 2016 року, був позбавлений депутатського мандата за рішенням партії "Блок Петра Порошенка". Причиною виходу Томенка з фракції була його незгода з голосуванням за бюджет на 2016 рік, в якому він вбачав згортання соціальних програм та корупційні статті.
ЄСПЛ не лише визнав порушення, а й зобов'язав державу Україна сплатити заявнику 3 000 євро компенсації за моральну шкоду та 500 євро як компенсацію витрат і зборів. Ці кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати набрання рішенням остаточної сили.
"Незаконно і непропорційно": аргументи Європейського суду
У повному тексті справи, яка розглядалася колегією із семи суддів, наведено цілу низку аргументів, що свідчать про незаконні дії державних інститутів влади України.
Так, у пункті 113 Рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що "втручання у пасивне виборче право заявника було НЕЗАКОННИМ". Це ключова фраза, що прямо вказує на порушення прав громадянина.
Гроші під ялинку: українцям заплатять до 6500 грн зимової допомоги - хто отримає нову "тисячу Зеленського" і більше
"Мене реально теліпало": військовий розповів, через що розлютився на Тараса Цимбалюка з шоу "Холостяк"
"Мені по барабану": Олексій Суханов зізнався, коли одружиться і поцілував колегу просто у кадрі
"Живемо кожен своїм життям": Андрій Бєдняков вперше відверто розповів, чому не хоче повертатися до колишньої
Суд також звернув увагу на позицію Венеціанської комісії, Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та ОБСЄ/БДІПЛ. У пункті 116 Рішення зазначено, що "імперативний мандат або подібна практика СУПЕРЕЧИТЬ принципу ВІЛЬНОГО і НЕЗАЛЕЖНОГО мандата, який є частиною ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ". Це принципове зауваження, яке підкреслює, що депутат має представляти народ, а не лише інтереси партії.
Підсумовуючи, у пункті 119 Рішення ЄСПЛ зазначив: "Суд вважає, що оскаржуваний захід у цій справі був не тільки НЕЗАКОННИМ (див. пункт 113 вище), але й явно НЕПРОПОРЦІЙНИМ і ПЕРЕШКОДЖАВ вільному волевиявленню народу у виборі законодавчого органу". Таким чином, Європейський суд підкреслив, що дії української влади не лише порушили закон, але й зашкодили демократичному процесу в цілому.
Довгий шлях до справедливості: хроніка подій
Шлях Миколи Томенка до справедливості був довгим і тернистим:
- 25 березня 2016 року: На позачерговому закритому з'їзді "Блоку Петра Порошенка" було ухвалено рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Миколи Томенка.
 - 28 березня 2016 року: ЦВК під головуванням Михайла Охендовського ухвалила рішення про позбавлення мандата.
 - 29 березня 2016 року: Тодішній Голова Верховної Ради Володимир Гройсман оголосив про припинення повноважень.
 - 2 квітня 2016 року: Микола Томенко оскаржив це рішення у Вищому адміністративному суді України.
 - 28 липня 2016 року: ВАСУ відмовив йому у задоволенні позову.
 - 7 березня 2017 року: Після цього Микола Томенко звернувся до Європейського суду з прав людини, який прийняв його позов до розгляду та відкрив справу "Томенко проти України".
 
І ось, через понад вісім років від початку судових тяжб, справедливість восторжествувала. Рішення ЄСПЛ є не просто перемогою для одного політика, а важливим прецедентом, що нагадує: Україна як член Ради Європи повинна дотримуватися європейських стандартів у сфері прав людини та демократичних виборів. Це рішення є черговим свідченням того, що українська судова система все ще потребує реформ та дотримання міжнародних стандартів.
