Нині для нього головним у житті стало волонтерство. Разом із друзями він створив благодійну організацію «Art Help», яка допомагає українським військовим та простим людям, які потрапили у важку ситуацію, а ще, навіть у ці складні часи, не залишає без піклування тварин, пише Politeka .
— Олександре, як для вас почалося повномасштабне вторгнення?
— Як і для всіх, це було страшно. Моя квартира у Харкові на Салтівці, тож війна буквально увірвалася у мій будинок. Це моторошне почуття, коли ти нічого не можеш зробити, у тебе немає зброї, ти не вмієш стріляти. Я шкодую, що до війни не освоїв хоча б як користуватися автоматом.
Перші дні ми ховалися вдома, але потім поряд з нами прилетіли ракети з «Градів». Нам пощастило, що ми якраз у цей момент були у дворі і нас не зачепило.
Після цього 5 березня ми з дружиною вирішили виїхати з Харкова та переїхали до Полтави.
– А як ви почали займатися волонтерством?
Ірина Горова розмазала Настю Каменських за іспанські пісні: що думає про це колишня дружина Потапа
Не викидайте - стане в нагоді вже навесні: які відходи потрібно "накопичувати" кожному дачнику взимку
Відключення світла змінилися: у ДТЕК та YASNO попередили про нові графіки
Гірчичний попрошок допоможе у боротьбі з усім: як це кошти багато століть рятує городників
- Спочатку я просто зі своїх заощаджень відсилав донати. Перед війною я продав кілька картин, але гроші за них не встигли прийти і ось із цих грошей я почав донатити на ЗСУ, скидати до різних благодійних фондів. А потім мене попросили допомогти знайомі із Харкова. Вони мають притулок для тварин і ми з дружиною почали закуповувати для них корм і відсилати їм поштою.
Далі спрацював ефект сарафанного радіо. До нас почали звертатися люди із проханнями про допомогу. Спочатку, найчастіше, це стосувалося допомоги тваринам. А потім у Полтаві я випадково зустрів свого харківського друга Андрія Ніколаєнка, і разом ми вирішили збудувати систему допомоги.
- Тобто ви розширили кількість допомоги та її спектр?
- Так, ми почали допомагати військовим. Спочатку це був спецпідрозділ «Кракен». Спочатку я їм просто відправляв як донати свої гроші, а потім ми з ними списалися і стали допомагати безпосередньо. У мене досить багато знайомих у соцмережах, зокрема й в інших країнах світу, і я почав кидати їм клич на збір. Ми купували те, що було потрібно нашим військовим, і привозили їм раз на тиждень. Там були і продукти, і тактичні аптечки, квадрокоптери тощо.
Пізніше до нас звернулися хлопці з Нацгвардії, котрі воювали під Балаклією — допомагали їм із коліматорними прицілами. Допомагали добровольчому батальйону «Хартія», різним бригадам ЗСУ: 92-й ОМБР (харківський напрямок), 110-й ОМБР (Донецький напрямок), 66-й ОМБР(Донецький напрямок), Силам спеціальних операцій (Запорізький напрямок), Російському Запорізький напрямок). Наразі проводимо збір для підрозділу Нацгвардії, який воює на Луганському напрямку.
Іноді допомагаємо просто окремим хлопцям, які йдуть воювати добровольцями – купуємо потрібне обладнання та одяг.
Дуже швидко про нас дізналися. Відчуття таке, що мій номер телефону має половина Харкова. Тож, крім допомоги військовим, ми почали допомагати старим, які залишилися в місті — розвозили їм продуктові пакети.
- Я так розумію, що переважно ви допомагаєте харків'янам?
- Не зовсім так. З одного боку, ми організували в Харкові волонтерський хаб, який базується в «Майстерні Карамелі» Андрія Ніколаєнка на вулиці Пушкінська. Про це місце вже багато хто знає і привозить туди і продукти, ліки, засоби тактичної медицини тощо. Все це ми потім розподіляємо та розвозимо.
Але в цілому ми допомагаємо там, де потрібна допомога, незалежно від географії. Є запит у військових – ми шукаємо гроші, закуповуємо, привозимо. Я так розумію цю війну виграють військові та волонтери.
– А наскільки складно зараз шукати гроші? Чи змінилася ситуація з початку війни?
- На жаль, зараз два графіки — з одного боку побільшало запитів, з іншого — поменшало донатів. У цьому змінилася і географія тих, хто допомагає. Якщо раніше у нас було 90% надходжень з-за кордону та 10% від українців, то зараз усе з точністю до навпаки.
Тому зараз наше головне завдання зробити все можливе і неможливе, щоб потік допомоги не зменшувався. Ми не здамося і допомагатимемо до дня нашої перемоги, а швидше за все навіть довше. Доки буде потрібна наша допомога.
Сторінки Олександра Юрковського та "Art Help" у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/oleksandr.art82/?igshid=NmNmNjAwNzg%3D